Експеримент під назвою Життя

Дева:1. Терпение и труд всё перетрут.
2. Скромность украшает не только девушку, но и деву.
3. Каждый живёт для себя, но служит другим.
4. Порядок нужен везде: и в мыслях, и на кухне.
5. Докажи мне строго логически, что мы созданы друг для друга.
6. Криво висящая полка сводит меня с ума.
7. В больших масштабах я теряюсь.
8. Мне трудно извлечь косточки из целого ведра вишни.
9. В каждой Деве живёт классная дама.
10. Мухомору непременно нужно бросаться в глаза, а белый гриб - и так хорошо.

<b>Дева</b>

Життя підкидає надзвтчайні сюжети для творчості, тільки сідай та пиши. А так як посидючості мені не вистачає, використаю вже написане. Тобто дервішську притчу із колекції Меджнуна Каландара. Російською, правда, та то нічого. Ну так от…

Собака и осел

Один человек изучил язык животных. Однажды он прогуливался по деревне, как вдруг его внимание привлек какой-то шум. В конце улицы он увидел осла, отчаяно ревущего на собаку, которая что есть сил лаяла на него.

Человек приблизился и стал слушать.

-Все это говорит только о траве и пастбищах, - говорила собака,- я же хочу поведать тебе о мясе и костях, ибо я этим питаюсь.

Тут человек не мог больше сдерживаться и вмешался в их разговор:

-Вы могли бы прийти к чему-то общему, если бы поняли, что полезность сена подобна полезности мяса.

Животные резко обернулись к незваному гостю. Собака что есть сил залаяла на него, а осел так сильно его лягнул, что он свалился без чувств.

Не обращая на него больше внимания, они продолжили спор.

Звичайно,  моральможе бути така, що не варто влазити в чужу розмову.  Але оте про подібність корисності м”яса та сіна - для мене тут головне.

Якщо не можеш зрозуміти та прийняти чужу точки зору, треба хоча б поважати її.

Вчора ввечорі до болю захотілось зробити намаз. Отак от просто взяти та зробити, та, нажаль, забула який ракят за яким слідує. А грішити, навіть не будучи мусульманкою, та поважаючи іслам я не хочу.

 Можливо в тому винні притчі та казки дервішів, яких начиталась до повного просвітлення свідомості. І в результаті хотілось хоч щось зробити. А може просто скучила за звичним для мене середовищем. І як та річка з притчі, втрачаю свою форму, вважаючи що вона і є моєю сутністю.

Просто відчуваю що скочуюсь, втрачаю той свій рівень. Набуваю нового, це безперечно. Але будь-які зміни - це дискомфорт, а людина за своєю природою намагається уникати цього стану.

Отож і сходжу потихеньку з глузду. Хоча давно вже там…